КОЛХИЦИН 1 мг №60

КОЛХИЦИН
инструкция по применению

Международное название:
Колхицин (Colchicine)

Латинское название:
Colchicinum

Активное – действующее вещество:
Колхицин (общие алкалоиды из семян безвременника) / Colchicine.

Фармакологическая группа:
Средства, влияющие на обмен мочевой кислоты

Фармакотерапевтическая группа:
Средство для лечения подагры

Нозологическая классификация (МКБ-10):
M10 Подагра
M35.2 Болезнь (синдром) Бехчета
E85 Амилоидоз
M34 Системный склероз

Фармакологическое действие:
Противоподагрическое, противовоспалительное, обезболивающее.
Действие связано со снижением миграции лейкоцитов в очаг воспаления и угнетением фагоцитоза микрокристаллов солей мочевой кислоты. Обладает антимитотическим действием, подавляет (полностью или частично) клеточное деление в стадии анафазы и метафазы, предотвращает дегрануляцию нейтрофилов.
Снижая образование амилоидных фибрилл, препятствует развитию амилоидоза. Высокоэффективен для купирования приступов острой подагры.
В первые 12 ч терапии состояние существенно улучшается более чем у 75% больных.
У 80% может вызывать побочные реакции со стороны ЖКТ раньше наступления улучшения или одновременно с ним. При в/в введении побочные эффекты со стороны ЖКТ не встречаются, а клинический эффект развивается быстрее. В суточной дозе 1-2 мг при ежедневном приеме у 3/4 больных с подагрой уменьшает вероятность развития повторных острых приступов.
Предупреждает острые атаки у больных семейной средиземноморской лихорадкой (понижает активность дофамин-бета-гидроксилазы). Увеличивает продолжительность жизни больных с первичным AL-амилоидозом.
Оказывает положительное влияние на кожу (смягчение, уменьшение сухости) при системной склеродермии.

Свойства и действие:
Колхицин - средство для лечения подагры, влияющее на обмен мочевой кислоты, противоподагрическое. Колхицин оказывает выраженное обезболивающее и противовоспалительное действие при остром приступе подагры.
Стабилизирует мембраны лизосом нейтрофилов, что приводит к уменьшению высвобождения лизосомальных ферментов, являющихся медиаторами острого подагрического воспаления. Высвобождение лизосомальных ферментов происходит под влиянием кристаллов мочевой кислоты, которые фагоцитируются нейтрофилами в суставах.
Угнетает образование лейкотриена B4; снижает миграцию лейкоцитов в очаг воспаления, угнетает фагоцитоз микрокристаллов мочевой кислоты и задерживает их отложение в тканях.
Колхицин, кроме того, подавляет митотическую активность гранулоцитов (нейтрофилов), что также снижает интенсивность воспалительного процесса.
Важное значение в механизме действия колхицина имеет уменьшение образования молочной кислоты, что предупреждает сдвиг рН в тканевой жидкости и ограничивает тем самым кристаллизацию мочевой кислоты.

Фармакокинетика:
При приеме внутрь колхицин хорошо абсорбируется из ЖКТ. Подвергается кишечно-печеночной рециркуляции. Колхицин связывается с тканями, в основном, с соединительной тканью, тканью печени, почек, селезенки. Не связывается с миокардом, скелетной мускулатурой, легочной тканью. Колхицин частично метаболизируется в печени. Колхицин быстро проникает в ткани, имеет высокий объем распределения - 473 л. Высокие концентрации колхицина обнаруживаются в печени, почках, селезенке, лейкоцитах и ЖКТ.
Метаболизируется в печени и выводится главным образом с желчью. Энтерогепатическая циркуляция обнаруживается через 4-6 ч после введения внутрь. Наибольшая часть введенной дозы выводится через кишечник и около 23% - через почки. Выводится с мочой и калом.

Показания:
- острые приступы подагры (острые подагрические артриты и приступы);
- профилактика острых приступов подагры (острых подагрических артритов) в сочетании с урикозурическими средствами (особенно в начале терапии для выведения мочевой кислоты из организма);
- периодическая болезнь (семейная средиземноморская лихорадка);
- болезнь Бехчета;
- острые приступы хондрокальциноза;
- склеродермия (редко);
- флебит (некоторые формы);
- воспалительные заболевания в стоматологии и отоларингологии;
- амилоидоз;
- существует информация о применении для лечения болезни Пейрони.

Способ применения и дозы:
Во избежание осложнений применять Колхицин следует только после консультации с врачом.
Драже или таблетки проглатывают целиком, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости. Как правило (для всех схем лечения и профилактики подагрического артрита), при значительном превышении уровня мочевой кислоты, назначаются урикозурические средства, которые отменяются сразу после достижения нормального уровня мочевой кислоты. Колхицин продолжают принимать до конца курса.

Первая схема лечения (при остром приступе подагры): Колхицин принимают сначала 1 мг, а затем по 0,5-1,5 мг через каждые 1-2 часа до ослабления боли. Суммарная суточная доза не должна превышать 8 мг колхицина. Во 2-й и 3-й дни лечения суточная доза составляет 2 мг (в два приема, утором и вечером). В 4-й и последующие дни назначают по 1 мг. в день (вечером). Повторное лечение острого приступа подагры может быть проведено не ранее, чем через 3 дня.

Вторая схема лечения (при остром приступе подагры): В первый день лечения — 3 мг/сутки (1 табл. утром и 2 табл. вечером), во 2-й и 3-й дни — 2 мг/сутки (по 1 табл. утром и вечером), в 4-й и последующие дни — по 1 табл. в день (вечером).

Третья схема лечения (при остром приступе подагры): начальная доза - 1 мг, затем по 0.5-1.5 мг с интервалом в 1-2 ч до исчезновения боли. Суммарная суточная доза не должна превышать 8 мг колхицина.

Для профилактики (предупреждение приступов подагры): 1 мг/сут. вечером в течение 3 мес. (при подагре без тофусов). Общая непрерывная длительность приема колхицина не должна превышать 3 месяца.

При амилоидозе: назначают внутрь в дозе 1-3 мг/сут. Продолжительность лечения - не менее 5 лет.

Передозировка:
Острая интоксикация наблюдалась у взрослых после приема дозы около 20 мг и у детей - после приема дозы 5 мг.
Хроническая интоксикация может наблюдаться у больных, страдающих подагрой, после приема суммарной дозы 10 мг или выше в течение нескольких дней.
Поскольку колхицин обладает антимитотической активностью, поражению подвергаются чаще органы, для которых характерна высокая скорость пролиферации.

Симптоматика интоксикации:
Примерно через 2-6 часов после приема внутрь токсической дозы отмечаются жжение и першение в горле и во рту, позывы к рвоте и затрудненное глотание, тошнота, жажда и рвота, а после этого - позывы к мочеиспусканию и дефекации, тенезмы и колики, как правило, при впалом животе.
Слизисто-водянистая и/или геморрагическая диарея может повлечь за собой потерю жидкости и электролитов, вследствие чего возможно развитие гипокалиемии, гипонатриемии и метаболического ацидоза. Часто больные жалуются одновременно на невралгию, стеснение и боль в прекардиальной области. С дальнейшим развитием интоксикации наблюдается бледность, снижение температуры тела, цианоз и диспноэ. Возможно развитие тахикардии и артериальной гипотензии вплоть до коллапса.
Неврологические расстройства проявляются в форме снижения чувствительности, судорог и симптомов паралича. Возможен смертельный исход в первые три дня вследствие сердечно-сосудистой недостаточности и паралича дыхания.
Через 1-2 недели после излечения интоксикации может наблюдаться полная, иногда долговременная алопеция. В некоторых случаях отмечались нарушения функции почек, легких и печени. Имеются сообщения о редких случаях слепоты.

Лечение интоксикации:
Лечение может быть только симптоматическим. Специфического антидота нет. Гемодиализ неэффективен. Необходима госпитализация для проведения промывания желудка и двенадцатиперстной кишки. Дезинтоксикацию можно провести, вызывая рвоту. Взрослым, например, дают тепловатый гипертонический раствор хлорида натрия (2-3 чайных ложки на стакан) или вводят апоморфин (0,1-0,15 мг/кг массы тела внутривенно).
Дети (до 6 лет) получают 1 ложку сиропа из рвотного корня в 100-200 мл (1 стакан) фруктового сока, после чего проводится промывание желудка и назначается активированный уголь.
Симптоматическое лечение, направленное на стабилизацию сердечно-сосудистой системы, проводят посредством внутривенного капельного введения плазмозаменителей или изотонического раствора хлорида натрия с добавкой глюкозы и электролитов (главным образом, калия), а также при контроле ЭКГ.
Для поддержания сократимости миокарда можно назначить дигоксин. В качестве защитной меры можно рекомендовать антибиотикотерапию (например, карбенициллин). При повышенном давлении спинномозговой жидкости показан дексаметазон; может возникнуть необходимость в проведении люмбальной пункции. При спазмах в животе назначают атропин, папаверин или танналбин. Не следует применять опиаты.
Может возникнуть необходимость в применении кислородной маски или в проведении искусственного дыхания. Можно воспользоваться горячим черным чаем, который применяют в качестве вяжущего средства и стимулятора, а также для согревания. Возможно проведение контролируемых тепловых процедур. Необходимо следить за функцией органов, подвергающихся повышенному риску (печень, почки, костный мозг).

Противопоказания:
- повышенная чувствительность к Колхицину или компонентам препарата;
- острая почечная недостаточность;
- острая печеночная недостаточность;
- беременность;
- период лактации (грудного вскармливания).

Применение в период беременности и лактации:
Противопоказано во время беременности и в периоде лактации.

Побочное действие:
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, боли в желудке.
Со стороны системы кроветворения: редко - лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения; при длительном применении в редких случаях агранулоцитоз, гипопластическая анемия.
Со стороны периферической нервной системы: нейропатия, миопатия (мионейропатия).
Дерматологические реакции: редко при длительном применении - изменения кожи и алопеция (облысение).
Аллергические реакции: крапивница, кореподобная сыпь.
Прочие: азооспермия.

Особые указания и меры предосторожности:
У больных старческого возраста, истощенных больных и больных, страдающих заболеваниями сердечно-сосудистой системы, почек и желудочно-кишечного тракта колхицин можно применять только в рамках оказания специализированной помощи (под наблюдением врача).
Следует соблюдать осторожность при назначении колхицина больным с нарушениями функции печени.
При длительном применении колхицина необходим систематический контроль картины периферической крови.

Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами:
Колхицин не оказывает влияния на способность к вождению автомобиля и к управлению машинами и механизмами.

Лекарственное взаимодействие:
В сочетании с циклоспорином, особенно у пациентов с нарушением функции почек, повышается вероятность развития миопатии.
Колхицин можно применять в комбинации с аплопуринолом и урикозурическими ЛС.
Усиливает эффект депримирующих и симпатомиметических ЛС.
Нарушает всасывание цианокобаламина. НПВП и др. ЛС, вызывающие миелодепрессию, повышают риск развития лейкопении и тромбоцитопении.
Противоподагрическую активность снижают цитостатики (увеличивают концентрацию мочевой кислоты) и закисляющие мочу ЛС, ощелачивающие - усиливают.

Особые указания:
Лечение необходимо проводить под тщательным гематологическим и клиническим контролем. При появлении выраженных побочных эффектов со стороны ЖКТ следует уменьшить дозу или отменить препарат.
При снижении количества лейкоцитов ниже 3 тыс./мкл и тромбоцитов ниже 100 тыс./мкл прием прекращают до нормализации картины крови. Возможны ложноположительные реакции мочи на НЬ и эритроциты.

Условия и сроки хранения;
Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С. Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности:
5 лет.

Внимание!
Перед использованием препарата Колхицин вы должны проконсультироваться с врачом.
Инструкция по применению предназначена исключительно для ознакомления лечащим врачом. Более детальная и актуальная инструкция по применению находится в упаковке с препаратом.

КОЛХІЦИН
інструкція по медичному застосуванню (вживанню) препарату

Міжнародна назва:
Колхіцин (Colchicine)

Латинська назва:
Colchicinum

Активна – діюча речовина:
Колхицин (алкалоїд з насіння пізньоцвіту осіннього)

Фармакологічна група:
Засоби, що впливають на обмін сечової кислоти

Фармакотерапевтична група:
Засіб для лікування подагри

Нозологічна класифікація (МКБ-10):
M10 Подагра
M35.2 Хвороба (синдром) Бехчета
E85 Амілоїдоз
M34 Системний склероз

Фармакологічні властивості:
Протиподагричне, протизапальне, знеболююче. Дія пов'язана із зниженням міграції лейкоцитів у вогнище запалення і пригнобленням фагоцитозу мікрокристалів солей сечової кислоти. Володіє антимітотичною дією, пригнічує (повністю або частково) клітинне ділення у стадії анафази і метафази, запобігає дегрануляції нейтрофілів.
Знижуючи утворення амілоїдної волокнини (фібрил), перешкоджає розвитку амілоїдозу. Високоефективний для купірування нападів гострої подагри.
У перші 12 год. терапії стан істотно покращується більш ніж в 75% хворих.  В 80% може викликати побічні реакції з боку ШКТ раніше настання поліпшення або одночасно з ним. При в/в введенні побічні ефекти з боку ШКТ не зустрічаються, а клінічний ефект розвивається швидше. У добовій дозі 1-2 міліграми при щоденному прийомі у 3/4 хворих з подагрою зменшується вірогідність розвитку повторних гострих нападів.
Запобігає гострим атакам у хворих сімейною середземноморською лихоманкою (знижує активність дофамін-бета-гидроксилази). Збільшує тривалість життя хворих з первинним AL-амілоїдозом. Позитивно впливає на шкіру (пом'якшує, зменшує сухість) при системній склеродермії.

Властивості і дія:
Колхіцин - засіб для лікування подагри, що впливає на обмін сечової кислоти, протиподагричне. Колхіцин має виражену знеболюючу і протизапальну дію при гострому нападі подагри. Стабілізує мембрани лізосом нейтрофілів, що призводить до зменшення вивільнення лізосомальних ферментів, які є медіаторами гострого подагричного запалення. Вивільнення лізосомальних ферментів відбувається під впливом кристалів сечової кислоти, які фагоцитуються нейтрофілами в суглобах.
Пригнічує утворення лейкотрієну B4; знижує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення, пригноблює фагоцитоз мікрокристалів сечової кислоти і затримує їх відкладення в тканинах. Колхіцин, крім того, пригнічує мітотичну активність гранулоцитів (нейтрофілів), що також знижує інтенсивність запального процесу.
Важливе значення в механізмі дії колхіцину має зменшення утворення молочної кислоти, що запобігає зміні рН в тканинній рідині і обмежує тим самим кристалізацію сечової кислоти.

Фармакокінетика:
При вживанні колхіцин добре абсорбується з ШКТ. Піддається кишково-печінковій рециркуляції. Колхіцин зв'язується з тканинами, в основному, із сполучною тканиною, тканиною печінки, нирок, селезінки. Не зв'язується з міокардом, скелетною мускулатурою, легеневою тканиною. Колхіцин частково метаболізіруєтся в печінці. Колхіцин швидко проникає в тканини, має високий об'єм розподілу - 473 л. Високі концентрації колхіцину виявляються в печінці, нирках, селезінці, лейкоцитах і ШКТ.
Метаболізіруєтся в печінці і виводиться головним чином з жовчю. Ентерогепатична циркуляція виявляється через 4-6 год. після введення всередину. Найбільша частина введеної дози виводиться через кишечник і близько 23% - через нирки. Виводиться з сечею і калом.

Показання для застосування:
- гострі напади подагри (гострі подагричні артрити і напади);
- профілактика гострих нападів подагри (гострих подагричних артритів) у поєднанні з засобами, що впливають на виведення сечової кислоти (особливо на початку терапії для виведення сечової кислоти з організму);
- періодична хвороба (родинна середземноморська лихоманка);
- хвороба (синдром) Бехчета;
- гострі напади хондрокальцинозу (псевдоподагра);
- склеродермія (рідко);
- флебіт (деякі форми);
- запальні захворювання в стоматології і отоларингології;
- амілоїдоз;
- існує інформація про застосування для лікування хвороби Пейроні.

Спосіб застосування і дози:
Щоб уникнути ускладнень, застосовувати Колхіцин слід лише після консультації з лікарем. Пігулки проковтують цілком, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю води. Як правило (для всіх схем лікування і профілактики подагричного артриту), при значному перевищенні рівня сечової кислоти, призначаються засоби що впливають на виведення сечової кислоти засоби, які відміняються відразу після досягнення нормального рівня сечової кислоти. Колхіцин продовжують приймати до кінця курсу.

Перша схема лікування (при гострому нападі подагри): Колхіцин приймають спочатку 1 міліграм, а потім по 0,5-1,5 міліграм через кожних 1-2 години до ослаблення болю. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 8 міліграмів колхіцину. У 2-й і 3-й дні лікування добова доза складає 2 міліграми (у два прийоми, вранці і увечері). У 4-й і подальші дні призначають по 1 міліграму в день (увечері). Повторне лікування гострого нападу подагри може бути проведене не раніше, чим через 3 дні.

Друга схема лікування (при гострому нападі подагри): У перший день лікування — 3 міліграми/добу (1 пігулка вранці і 2 пігулки увечері), в 2-й і 3-й дні — 2 міліграми/добу (по 1 пігулці вранці і увечері), в 4-й і подальші дні — по 1 пігулці у день (увечері).

Третя схема лікування (при гострому нападі подагри): початкова доза - 1 міліграм, потім по 0.5-1.5 міліграм з інтервалом в 1-2 год. до зникнення болю. Сумарна добова доза не повинна перевищувати 8 міліграм колхіцину.

Для профілактики (запобігання нападам подагри): 1 мг/доб. увечері протягом 3 міс. (при подагрі без тофусів). Загальна безперервна тривалість прийому колхіцину не повинна перевищувати 3 місяці.

При амілоїдозі: призначають дозу 1-3 мг/доб. Тривалість лікування - не менше 5 років.

Передозування:
Гостра інтоксикація спостерігалася у дорослих після прийому дози близько 20 міліграмів і у дітей - після прийому дози 5 міліграм. Хронічна інтоксикація може спостерігатися у хворих подагрою після прийому сумарної дози 10 міліграмів або більше протягом декількох днів. Оскільки колхіцин володіє антимітотичною активністю, ураженню піддаються частіше органи, для яких характерна висока швидкість проліферації.

Симптоматика інтоксикації:
Приблизно через 2-6 годин після прийому всередину токсичної дози відзначаються відчуття печіння в горлі і в ротовій порожнині, позиви до блювоти і ковтання, нудота, спрага і блювота, а після цього - позиви до сечовипускання і дефекації, тенезми і коліки, як правило, при запалому животі. Слизисто-водяниста і геморагічна діарея може спричинити втрату рідини і електролітів, унаслідок чого можливий розвиток гіпокаліємії, гипонатріємії і метаболічного ацидозу. Часто хворі скаржаться одночасно на невралгію, стиснення і біль в прекардіальній області. З подальшим розвитком інтоксикації спостерігається блідість, зниження температури тіла, ціаноз і диспное. Можливий розвиток тахікардії і артеріальної гіпотензії аж до колапсу.
Неврологічні розлади виявляються у формі зниження чутливості, судом і симптомів паралічу. Можливий смертельний результат в перші три дні унаслідок серцево-судинної недостатності і паралічу дихання. Через 1-2 тижні після лікування інтоксикації може спостерігатися повна, інколи довготривала алопеція. В деяких випадках відмічались порушення функції нирок, легенів і печінки. Є повідомлення про окремі випадки сліпоти.

Лікування інтоксикації:
Лікування може бути лише симптоматичним. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз неефективний. Необхідна госпіталізація для проведення промивання шлунку і дванадцятипалої кишки. Дезинтоксикацію можна провести, викликаючи блювоту. Дорослим, наприклад, дають теплуватий гіпертонічний розчин хлориду натрію (2-3 чайних ложки на стакан) або вводять апоморфін (0,1-0,15 міліграм/кг маси тіла внутрішньовенно).
Діти (до 6 років) отримують 1 ложку сиропу з блювотного кореня (росл. Іпекуана) в 100-200 мл (1 стакан) фруктового соку, після чого проводиться промивання шлунку і призначається активоване вугілля. Симптоматичне лікування, направлене на стабілізацію серцево-судинної системи, проводять за допомогою внутрішньовенного крапельного введення плазмозамінників або ізотонічного розчину хлориду натрію з добавкою глюкози і електролітів (головним чином, калія), а також при контролі ЕКГ.
Для підтримки скорочуваності міокарду можна призначити дігоксин. Як захисна міра можна рекомендувати антібіотікотерапію (наприклад, карбеніциллін). При підвищеному тиску спинномозкової рідини показаний дексаметазон; може виникнути необхідність в проведенні люмбальної пункції. При спазмах в животі призначають атропін, папаверин або танналбін. Не слід застосовувати опіати.
Може виникнути необхідність у використанні кисневої маски або в проведенні процедури штучного дихання. Можна скористатися гарячим чорним чаєм, який застосовують як терпкого засобу і стимулятора, а також для зігрівання. Можливе проведення контрольованих теплових процедур. Необхідно стежити за функцією органів, що піддаються підвищеному ризику (печінка, нирки, кістковий мозок).

Протипоказання:
- підвищена чутливість до Колхіцину або компонентам препарату;
- гостра ниркова недостатність;
- гостра печінкова недостатність;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування).

Використання в період вагітності і лактації:
Протипоказано під час вагітності і в періоді лактації.

Побічні дії:
З боку травної системи: нудота, блювота, діарея, болі в шлунку.
З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія; при тривалому вживанні в окремих випадках агранулоцитоз, гіпопластична анемія.
З боку периферичної нервової системи: нейропатія, міопатія (міонейропатія).
Дерматологічні реакції: рідко при тривалому вживанні - зміни шкіри і алопеція (облисіння).
Алергічні реакції: кропив'янка, короподібний висип.
Інші: азооспермія.

Особливі вказівки і запобіжні заходи:
У хворих прихильного віку, виснажених хворих і хворих захворюваннями серцево-судинної системи, нирок і шлунково-кишкового тракту колхіцин можна застосовувати лише в рамках надання спеціалізованої допомоги (під спостереженням лікарки). Слід дотримуватися обережності при призначенні колхіцину хворим з порушеннями функції печінки.
При тривалому вживанні колхіцину необхідний систематичний контроль картини периферичної крові.

Вплив на здатність керування автотранспортом і управління механізмами:
Колхіцин не впливає на здатність водіння автомобіля і управління машинами і механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:
У поєднанні з циклоспоріном, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, підвищується вірогідність розвитку міопатії.  Колхіцин можна застосовувати в комбінації з аплопурінолом і засобами, що впливають на зниження рівня сечової кислоти. Підсилює ефект депримуючих і симпатоміметичних лікарських засобів.
Порушує всмоктування цианокобаламіна. НПЗП та ін. ЛЗ, що визивають мієлодепресію, підвищують ризик розвитку лейкопенії і тромбоцитопенії.  Протиподагричну активність знижують цитостатики (збільшують концентрацію сечової кислоти) і ЛС, що замислюють сечу, що облуговують, - підсилюють.

Особливі вказівки:
Лікування необхідно проводити під ретельним гематологічним і клінічним контролем. При появі виражених побічних ефектів з боку ШКТ слід зменшити дозу або відмінити препарат.  При зниженні кількості лейкоцитів нижче 3 тис./мкл і тромбоцитів нижче 100 тис./мкл прийом припиняють до нормалізації картини крові. Можливі псевдопозитивні реакції сечі на НЬ і еритроцити.

Фотография препарата Колхицин


 Упаковка оригинального препарата Колхицин (аналог колхикум-дисперт)
 

Рисунок лекарства Колхицин, упаковка
 

Колхицин - фотография эффективного средства для лечения подагрического артрита

ОСТРЫЙ ПОДАГРИЧЕСКИЙ ПРИСТУП. ПРИМЕНЕНИЕ КОЛХИЦИНА.
Острый приступ подагры проявляется чаще следующим образом. Человек просыпается ночью от сильной боли большого пальца на ноге, наблюдая при этом воспаление и часто искривление пальца в сторону. Обычно острый приступ подагры возникает когда вы, имея уже повышений уровень мочевой кислоты и отложения уратов на суставах, обильно поужинаете жирной мясной пищей, возможно, с алкоголем и другими вкусностями...

ВНИМАНИЕ! ПРЕПАРАТ КОЛХИЦИН (Colchicina Lirca) ТЕПЕРЬ В НОВОЙ УПАКОВКЕ!
Компания Acarpia (Португалия) провела легкий редизайн упаковки одного из своих препаратов- Колхицин. Теперь упаковка препарата не квадратной формы, а прямоугольной. Подробную информацию и фотографии новой и старой упаковки вы можете изучить в данной статье...

ПРОФИЛАКТИКА ПОДАГРИЧЕСКОГО АРТРИТА. ПРИМЕНЕНИЕ КОЛХИЦИНА
Чаще всего для профилактики подагры применяется Колхицин, как самый эффективный для этих целей препарат. О питании при подагре вы можете прочесть в статье «Диета при подагре, какие продукты можно, а какие табу!».